Коли гори впадуть,
Повмирають всі боги,
І попіл зомліє
Під пальцями ніг.
Якщо я не знайду
Ні тебе, ні дороги,
Ні втрачені мрії,
Ні стриманий лід.
Коли боги впадуть,
І земля під ногами
Стане схожа на лаву,
На скривавлений сніг,
Ти поставиш ввину
І моїми ж словами
Зачитаєш догану
За кожен свій гріх.
Я себе розірву
На холодні краплини,
На скалки люстерка,
На іскри тепла.
Ти, мабуть, не відчув
Пряний смак журавлини,
Що кров’ю затерпла
І з вуст не зійшла.
Я не буду в сльозах,
Не впаду на коліна,
Не триматиму руки,
Не шукатиму губ.
Чи відчуєш ти страх?
Може, раптом оціниш
Всю жахливість розлуки
І все те, що забув.
