. "Хто ти людино,..
Перед лицем Всесвіту?"
Основа Всесвіту -
Абсолютний Нуль...
Де врівноваженість -
Сума відємних і позитивних
Космічних куль
Та сфер...
Де світ один народився,
А інший помер.
І десь між ними,
В думці людини,
Живе Люциф́ер...
... Всесвіт!..
Незбагненість енергії,
Незвідані істини...
Щось в перегеї,
Десь в апогеї
В безконечність летить.
А людина - жменька матерії,
Замучена дійсність,
Як кактус у преріях
Торує свій шлях,
Між минулим - майбутнім,
В сьогоденні живе...
Ще сьогодні життя,
А завтра вже прах...
Всі великі надії
Застигли в Кільці.
Вчора були події,
А сьогодні оці,
Життя мемуари,
Тягарем безнадії,
Стигнуть в руці...
... А час, як Німб,
"Чорна діра" -
Функція швидкості,
Коректор відстані,
Безконечно у Всесвіті
По скрижалях пливе...
І незримо впирається
В душу людини...
І хоч вона старається
З часу Кільцем не зіткнутись,
Руками стискаючи
Зламаний руль,
Та не має причини,
Щоб їй не вернутись,
Назад -
В Абсолютний Нуль...
Оценка поэта: 5 Чесно признаюсь: не смогла все представить... Но общую суть уловила... и поняла, что обязательно перечитаю это завтра... уж больно интересно, кто же я в масштабах этой... Вселенной...? как-то не хочеться опять стать... этим... нулем...
Володимир Кухарчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо Ви захотіли ще раз прочитати, то це значить,що Ви значно піднялись над Рівнем Нуля і стрімко ідете на вершину. Читайте вірш "СізіФ".
- Будьмо!
Но общую суть уловила... и поняла, что обязательно перечитаю это завтра... уж больно интересно, кто же я в масштабах этой... Вселенной...? 
как-то не хочеться опять стать... этим... нулем... 
