Людей завжди цікавило: чи є Щось, чого ми не знаємо і не бачимо, але Воно керує нами? Звичайно, мало хто може примиритися з думкою, що він з'являється випадково при народженні і щезає по смерті. Вигадуючи життя у раю чи в пеклі, люди тішаться ілюзією, нав'язаною їм багато віків тому. Нехай тішаться, я не заважатиму.
Життя - стара драбина. Не знаєш, як, коли і де
Ти з неї навернешся, і принесуть цілющий каркаде,
І скажуть: тайм із аут. І знову ти впадеш від слів отих,
І в Бога вмить повіриш, якщо повірити не встиг...
І люди сперечаються, що станеться опісля,
Одні волають, що паромщік попливе по Віслі,
А інші переконують, що є такі ворота,
Крізь них пройти - не можна бути грішним ні на йоту,
А ще багато кажуть про найгірше місце - пекло,
То рай для ескімосів, там навіть узимку тепло,
А ще кажуть про чорта, і великого собаку,
Який вхід охороняє від туристів. Так от.
Можливо це і правда, та я думаю інакше,
Віра - сила над людьми, причому сила та ще,
І служити Богу - то найважча в світі ноша,
То найперший бізнес за гріхи приймати гроші.
На рахунок душ і тіл давно вже я вважаю:
Люди сподіваються потрапити до Раю,
Хоч до пекла, і не припускають таку думку,
Що по смерті дух не зможе нічого відчути,
Створюється тіло, і формується людина,
Та без тіла, як відомо, мозок швидко гине,
Зараз не про фокуси у мікрохірургії,
Давайте міркувати разом, як людина діє.
Кожен - лиш комашка, і кудись постійно квапиться,
Та мурашник враз руйнує невелика палиця,
Люди хочуть вірити, що це комусь потрібно,
Що спостерігають їх, які вони є здібні,
Що вони не щезнуть із останнім стуком серця,
Що є кращий шлях, куди ведуть золоті дверці,
І опісля лиха, що вони завдали, під фанфари
Збудувавши храм, вони у Рай одержать флаєр.
ID:
131005
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 22.05.2009 18:44:12
© дата внесення змiн: 22.05.2009 18:44:12
автор: Chuma.voz
Вкажіть причину вашої скарги
|
