Чи довго час минає
В чарівнім дні безодні?
Чи довго сон літає,
Щоб нас зустріть сьогодні?
Далеко понад лісом,
У хмарах мрія плаче,
А я, іду я містом,
Тримаю долі вдачу.
Лиш ворухну я віями,
І сиплються з них зорі;
Пошурхочу між мріями...
Вони ж такі прозорі!
А під ногами істина,
Та істина – історія.
Іду надвечір містом я,
Мов корабель у морі.
Тримаю долі віжки,
Я лиш мала людина,
Та кожен може трішки
Побути богом винно!
Життя – розчарування...
Все ж є в цім щось хороше.
Любов – сердець змагання.
Не купиш їх за гроші.
Мій час біжить по венах,
Летить понад роками.
Життя – велика сцена,
Де боремось з гріхами.
На небі повно водню,
Летить на мейл звістка...
Ми падаєм в безодню,
А я іду по місту.
