Наснилася води поверхня,
а над нею - гудзики.
Чому вони настільки зверхні,
і навіщо вузлики
зав'язані щоб їх колись розплутувать?
Адже петельки хвиль їх будуть змушувать
плисти так рівно,
як їм заманеться
й чинити усе так,
як там ведеться:
у битвах час від часу участь брати;
у ритмах - перемоги сенс шукати;
сподіватися, гадати, знати,
захлинатися, пірнати,
загинати
пальці, мов десятиріччя,
або аркуші, як дні чи як стріччя.
Що не роби - зазнає змін обличчя.
Ходімо, хтось на нас чекає. Чуєш? - кличе.
