Я сидів на паркані біля парку Перемоги, там завши ми з коришом Янголом пересікались. Янгол, так, він був із нами та ні з ким. Молодець, красень з довгим волоссям та при костюмчику. Зза очі ласкаво його кликали Мажорчик. Він працював десь на горі, на такій горі що навідь страшно дивитись.
- Привіт Кім, як твоє нічого? - у нього була дурна манера підкрадатись.
- Янгол, будь ти не ладен, хр падати з неба. Я колись тебе за це переїду. -Кажу ж, веселий хлопець, цей Янгол.
- Коротше Кім, я дещо дістав! Ну таке! Таке! -, так, наш наркобарон, хто пам'ятає в ті часи було важко не те що траву, сигарети дістати.
- Янгол, мене, ти ж знаеш, нічого не бере.
- Та да, з твоїм організмом... де купив? -, він примостив свою багату дупу поряд на паркан
- Тобі скажи... бюрократ. Так що там, діставай. - я витягнув руки з потертої косухи, та приготувався слухати байки. Янгол, зараза клята, мав не добру звичку, перевіряти свою гидоту на мені. Так склалось, організм. Не бере хоч плач. А алкоголь, хіба що в вену вливати. Образливо до чортиків.
Він почав нарочито повільно діставати золотистий портсегар, там був пакетик, з білими кристалами.
- Що це?
- О мій друже, це "Пил Янгола" Концептуальна модель так би мовити. Тіки як з'явилась, прям з Лондону.
- Ага, бреши та не мені. Знов сурагат підсипеш? -, мене вже тягнуло на "ха ха".
- Не, ти не шариш. Дивись... -, він дбайливо, обережно вивів "шлях смерті", - давай.
- Ех, помру, повернусь із пекла саме за тобою, будеш мені порошок Лотос потім замість повітря дути. -, Зачосую волосся, шоб не лізло, беру трубу, і погнали. Дійшов до кінця, і все. Я вже не бачив нічого. Та що не бачив, не чув. Тепла темрява. В голові одна думка "передоз". Але якийсь поштовх, реальність повертається. Перед мною стоїть Янгол, але вже точно Янгол, з крилами, посміхається, шум зливається в мелодії із мультика "Планета Геона", Стовби і дерева шиплять зміями, трава ричить і скалить зелені зуби... Але факт, думки тверезі, "ну все..." думаю "попав... " Потім раптово нахлинула знов темрява... тепла, тиха.
Відкрив очі від того що мене били по щоках, Янгол, вже нормальний.
- Ну шо кім? Як тобі?
- Господи... це було щось... страшне до бісу. - Я підіймався з землі.
- Ну що, рекорд Кім, 8 хвилин!
- Блін, шо сер'йозно? Не жени... одна гидота що ціпанула, будемо вважати помилкою, приїде Скажений, Ліший та Чорний Янгол, буде другий раунд! - Я сміявся, ми йшли, він дивувався що я відійшов, а я вже й забув... та дарма.
А потім, потім був і третій, і сотий. Потім були такі мари що реальність була брудом. "Пил Янгола"... я вмер, тоді. Напевне вмер...
ID:
106442
Рубрика: Проза
дата надходження: 05.12.2008 22:51:37
© дата внесення змiн: 05.12.2008 22:51:37
автор: Анн Марі
Вкажіть причину вашої скарги
|
