Ти ніби мала за собою крила,
І я піддався чарам твоїх вій,
Щоби в коханні клястися одній,
Лише тобі віддати серце, мила.
І ця любов, неначе буревій,
Так легко все життя моє зломила,
Що і не знав був я, яка то сила,
Яких вона мені надасть надій.
Те почуття пішло в незнані далі
І я не знав як бути мені далі,
Куди іти, притулок де знайти.
Та ти вернулася в піснях цих ніжних,
Хоч спів не дав такої красоти
І він лиш відголосок слів некнижних.
