Здається небо рветься на шматки,
земля отримує небесний водограй.
Ховаю в ньому суму пелюстки.
Від мене погляд свій не відвертай.
Замерзла, загубилася в юрбі,
пролаза вітер шарпає пальто.
Мої думки, бажання всі - тобі,
Мене як ти, вже не збагне ніхто .
Я рвусь до тебе, крізь потік води,
слова із вуст - суцільна маячня.
Я відчуваю, що десь поряд ти,
твій силует, тінь штор з вікна прийняв
Чекаєш ти і свічечка горить,
освітлює в пітьмі твоє лице.
Згустилась ніч , принишкла та мовчить,
охоплює, бере в своє кільце.
І не важливо що там за вікном,
мелодія звучить лише для нас.
Чарівним дім наповнився теплом
і дивно дощ затих у цей же час.
Ми знову поряд - я , любов і ти.
Любов п'янить? Чи хміль той від вина?
Чи може мрії це, що з висоти?
Ні , яв - п'ємо нектар кохання ми до дна.
Вино до дна
Сегодня небо рвется на куски,
На землю посылая водопад,
Я в нем хочу укрыться от тоски,
Ищу тебя. Не нахожу твой взгляд.
Мне холодно, теряюсь я в толпе,
Проныра-ветер рвет моё пальто.
Так одиноко. Я хочу к тебе!
Меня ведь больше не поймет никто.
Я рвусь к тебе через поток воды,
Шепчу слова, похожие на бред
И знаю точно, где-то рядом ты,
Мелькнул в окне знакомый силуэт.
Ты ждешь меня и отблеск от свечи
Ложится нежно на твое лицо.
И тишина, звенящая в ночи,
Окутает, возьмет в своё кольцо.
Уже неважно, что там за окном,
Играет музыка для нас двоих,
Чудесным волшебством наполнен дом
И дождь, смирившись, наконец затих.
Мы снова вместе: я, любовь и ты
И от любви пьянеем? От вина?
А может это только лишь мечты?
Реальность. Пьем нектар любви до дна.
