Ледь чутно опадає листя,
Вкриваючи траву багрянцем.
Тихенько в кронах вітер свище,
І листопад квітчає ранок.
Зірниця в небі над дахами
Ще зашарітися не встигла,
Упала паморозь на трави
Й різноколірне пале листя.
Схід у права свої ступає,
Згасають зірочки сріблисті,
Під інеєм трава дрімає,
І памороззю вкрите листя.
Мете його по всіх стежинах,
Немов двірник, (так всюди чисто),
Гульвіса-вітер безупинно.
І знову там лягає листя…
На сході ледве червоніє, –
День буде сонячний, іскристий,
І до обіду потепліє,
Шепоче, падаючи, листя…
Із неба синява струмує,
Поволі тане ніч імлиста…
Стою і крізь вікно милуюсь
Осіннім ранком падолисту.
27.09.2017
