Тій, що виїзджувала мене
як норовистого дикого мустанга,
наївного, присвячується з любов’ю
1
Линьте дзвіночки
золоті від серця
й срібні
хай тонко линуть
тонким
хай потрібні…
ось дуба описав
для зим…
від чорноти до білизни —
я з ним
Линьте дзвіночки
золоті і
срібні
найбільше в світі
мізер
— в серці —
всім потрібен
В сердечності моїй
я соло днів возив
від темноти до світизни —
всім світлістю грозив…
я — з Ним
Линьте дзвіночки
золоті і
срібні
я з Нею в глибині — в безсмерті…
а кола мого часу… вигулькну —
нарібні…
2
От як ми
по струнах Бога
потрапляєм —
лиш в удачу
ох як тонко
серцю з серцем
дзвонИть в дзвони —
неледачі!!
11.01.2024, ліс,
Київ —
третій вибір Богородиці