Давай, для початку, самотності наші одружимо,
Можливо тоді й ми відкриємо щастя своє.
Нам доля плете візерунки натхненними ружами,
Де чітко видніється день, що вогнем виграє.
На згадку минуле залишить чекання у спокої,
Віддавши завзяття крилате, з’єднає мости.
Тебе я зустрів, і відтоді від сплячки глибокої
Прокинулось щире кохання, веде до мети.
А це – головне, особливо важливе в подальшому
Житті, що співає так гучно на всі голоси.
Давай, для початку, поринемо в хаосі нашому
До створених див у найкращих мотивах краси.
9:21, 16.03.2017 рік.
Зображення: http://www.liveinternet.ru
