Як покалічені солдати знімуть форму,
Чи упізнаєш ти героїв в їх очах?
Вони здоровими колись пішли із дому,
Щоб хрест війни тягнути мужньо на плечах.
Вони прощалися з дівчатами, жінками,
Батькам і дітям обіцяли подзвонить,
І розплатилися ногами та руками,
Аби на волі Україні далі жить.
Як покалічені солдати постаріють,
Чи зникне блиск обмитих кров'ю орденів?
Чи їх провідають онуки, чи зігріють?
Чи не застрягнуть їхні душі на війні?
Вони під кулі добровольцями помчали,
Забувши вдома гаманці, роботу й страх.
Вони, мов янголи, країну захищали,
Тож наша черга їх носити на руках...
