( в дарунок майстрині текстильної ляльки Тетяні Максимів.
З циклу "МИТЦІ ДЛЯ "СОЛО" Й "СОЛО" ДЛЯ МИТЦІВ")
Як стихне ніч, як задрімає день,
Як скоби часу заблокують втому,
Зійдуться руки й поведуть пісень
Із соковитих кросен згинів льону.
І дива образ визріє з ідей,
Тільця заповнить холлофайбер пуху.
Текстильні ляльки глянуть на людей,
З майстрині серця наберуться духу
Гармоній лад знайдуть серед тканин,
Подружаться із гронами блискіток
І помандрують до своїх родин,
Щоб між зими їм дарувати літо.
Марія Дребіт
04.09.2023 Португалія.
