Мама… Одвічне і святе…
Приходить в світ, щоб щоби його змінити,
Посіяти прекрасне й дороге,
Щоби протистояння зупинити…
Вона породжує, дає життя,
Вона виховує крізь радощі і сльози,
Вона пори усе ім’я своє несе,
Й оберігає на слизькій дорозі…
Руки її пахучі хлібом,
Що нам дбайливо на столі кладе,
Вона нас вигодовує й ростить
І від лихого береже…
Вона навчає як нам жити, як творить,
Як не грішити у буденності суєт спокуси
Вона людьми нас робить,
Так є, було і бути так надалі мусить…
Але буває доля часом
Зіграє з нами у злий жарт:
І забере навіки квітку-билинку з поля
Матусю рідну…. Ой, як жаль….
Коли покине світ раненько,
Холи піде навіки в засвіти від нас….
Чому ідеш так рано, дорогенька?
Пробач, що не вберіг…Що доля розділила нас…
Війною увірвалася – створивши межі,
Й пошматувала наш прекрасний час…
Спалила всі мости непройдених доріг,
І раною глибокою порвала душу….
Прости рідненька, що не прийду до тебе на поріг,
Не можу. Вибач, так нині бути мусить….
Я ще вернуся… Вірю, та шкода, що на могилу,
Де навіки-віків спочине сива Твоя голова,
І проростуть пролиті мною квіти-сльози,
Пробач….й спасибі, що зростила, що вберегла…
Що вчила інших, як на світі жити,
Що сіяла зерно науки серед учнів своїх…
Що повела їх в світ добра, сили та мудрості,
Що дух сталила, що фізкультуру в них вела….
Що була і наставником і другом, колегою
Й людиною проміння сонця та добра…
Я вдячний за усе, що Ти мене зростила,
За все, що Ти робила й що мені дала,
Нехай Господь прийме Тебе до себе на спочинок,
І пухом Тобі буде Матінка-Земля…
ID:
1019467
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.08.2024 11:08:48
© дата внесення змiн: 08.08.2024 11:12:17
автор: Мирослава Савелій
Вкажіть причину вашої скарги
|
