- Запанували демократи -
залізли злодієм в рідню...
Куди тепер подітись, брате?
Скорботу де ховать свою?..
Пішов він у високи гори,
знайшов старий таємний схрон,
дістав приховані патрони
та автомат схопив в долонь.
Стоїть козак - на серці магма
кипить і туга душить знов...
- Мене ти, ненечко, чекала?
Країна, був я козаком!
Готуй для хлопців кулемети,
ми заспіваєм "Отче наш",
піднімимо у чорне небо
жовто-блакитний прапор наш...
Не відповів ніхто козаці,
ніхто поради не давав,
і тільки теплий вітер вранці
смереки лагідні хитав...
Пішов він до сільскої ради,
що притулилась край села,
гранату в кабінет направив,
та вигукнув такі слова:
- Ти не засуджуй, Україно,
що завітав таким сюди!
Я сподівався будеш мила,
але жадала ти біди.
Живуть сусіди всі багато,
ми живемо, як батраки -
і автомат поклав прикладом
на лікоть лівої руки.
Стріляв козак у слуг народа,
та з білью в серці ім казав:
- Це вам злодюгам та уродам
за всі майдани по зубам.
Стріляв козак та гірко плакав,
що він даремно горював,
а поруч жовто-синій прапор
свідотством гідності стояв.
2018
