Сьгодні мій день не задався одразу,
І настрій достатньо вбитий.
В душі відчуваю до всього відразу.
І світ щось на мене сердитий.
Я серджусь сама і не знаю від чого.
Проблема, що ми - люди,
Не вміємо жити як хочемо того,
І завжди нам чогось не буде.
І завжди нам щось не-так і не-сяк,
Ми всюди й на все надуті.
Проблема у тому, що вже давно знак
Від серця й душі нам не чути.
Ми рвемо себе на маленькі шматки.
Хтось в купу їх потім складає…
І думаєм: «де ж щось пішло не туди?».
Повільно-повільно підходим. До краю.
І так по житті у своєму ж соку
Ми топим роки-дні-години.
Загублені діти не вірять пророку,
Нема для нас правди і віри.
Любов - вже на пенсії. Тиха й стара.
В кишках щось колюче-колюче.
І дихати важко, й на плечах гора,
Неначе в мені догорає горюче.
Хтось витратив кисень й всю рідину,
От-от і я точно згорю без вогню!
І знов панікую, відчувши вину -
Закутуюсь глибше. У вірну броню.
Проблема в мені. І проблема в тобі.
І в нас чогось точно не буде.
Я в грудях сьогодні відчула ту біль,
Яку би не мала відчути…
