«Мені так страшно, любий, що робити?» -
Завжди його питала, коли дзвонив поміж боїв.
Євген із друзями пішов, щоб ворога громити.
Тяжкі бої під Бахмутом, та за сім’ю дуже болів.
Дружину мав, двох діточок, що поки ще малі.
Квартира їх була в багатоповерхівці на проспекті.
Ворог здавав, під натиском наших бійців, позиції свої.
Немов оскаженівши, збільшувались обстріли ракетні.
Незнамо те, куди ракета може знову прилетіти,
Одній із дітками в квартирі, Тамарі дуже страшно.
Адже так часто вже траплялись випадки різноманітні,
Коли ракети прилітали в самі будинки та й на трасу.
Пошкоджені багатоповерхівки, загиблі і поранені.
Євген в гарячих точках у містах, дуже багато бачив,
Що залишалось від отих будинків, тому порадив їм,
Знайти будиночок приватний, щоб йо֜го винайняти.
«Бери з собою маму, та поживіть усі разо֜м,
Десь на маленькій вулиці, щоб був не з краю він.
Там стане спокійні֜ше вам, бо затишно кругом.
Не полетять ракети прямісінько в приватний дім».
Знайшла будиночок, там нещодавно хтось помер.
Здали֜ недорого, далеко був від траси, затишно.
Їм стало спокійніше, вночі майже не чули гул сирен.
Тамарі не було так страшно поряд із своєю матір’ю.
Гарячі йшли бої тоді, вже кілька днів без перестану.
Євген дружині не дзвонив, не мав можливості.
Тут командир до нього підійшов та обійняв одразу:
«Тримайся, величезне горе, вони не вижили…».
Ракета влучила по їх будинку, коли вони ще спали.
Євген, не вірячи, майже летів, до них машиною.
Ще декілька будинків, що були поряд, постраждали,
Але лиш четверо людей, одна сім’я, загинули.
Хіба ж страшне те пекло, що десь отам, на небі?
Він побував вже в ньому, поки ще живу֜чи на землі.
Його дружину, діток, частинами з розвалин вигрібали.
Випробування долі… Війна несе страждальні та важкі часи.
ID:
965010
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 07.11.2022 22:13:28
© дата внесення змiн: 07.11.2022 22:13:28
автор: ЭленБрус
Вкажіть причину вашої скарги
|
