(Алфавітний вірш)
Аварійки горять у тумані густому, -
Без вогню і без крові ні дня...
Вище прапор, бійці! Ви - сини курінному,
Генералу своєму рідня.
Долітає снаряд, розбиває гармату -
Розрахунок піхота доб'є!..
- Є ще порох сухий. Є ще, батьку, "Булати".
Жовто-синє полотнище є! -
За розбиті міста, за біду в Україні
сИна сучого смерть не мине.
І газує водій у старенькій машині -
Їжаки протитанкові мне.
Йде на схід батальйон по осінній багнюці,
Кінь сталевий не стримує злість.
Людоїдська москва з недофюрером куцим
М'ятий вагнер на траках об'їсть.
Не пройде їхній танк на Хрещатик ніколи, -
Обгорілим скелетом хіба...
По донецьких полях йдуть "Булати" поволі,
Рвуть гусянки незжаті хліба.
Степ в собі береже кості орків Батия, -
Трупи їхнього брата прийме.
У казенник зайшов бронебійний "За Київ",
Філігранно прошив БМП.
Хай механік-водій не наскочить на міну,
Ціль за сонцем візьме навідник.
Через рів захисний проповзає машина,
Шумно трощить за ним грузовик.
- Ще є порох сухий, ще працюють гармати,
дизелЬ, батьку, у баках ще є! -
Юний син козака свою Січ супостату,
Як і предок Тарас, не здає.