І знову самотність. Як же про неї писати набридло,
Коли тобі кажуть: "прикрути музику", у гіршому випадку: "вимкни".
В ці миті тобі здається, ти - біла ворона і бидло,
Тому йдеш геть звідти, і ніхто навіть не помітить англійського вчинку.
Самотність самотністю випробовує віру у себе,
Коли один всюди, і хоча поруч ніби семимільярдна планета,
Дороги не плачуть, просто ти звик переходити зебру,
Сьогодні день вибитих дверей в затишних кафе, на гучних рок-концертах.
Нудьга й порожнеча в гості приходять чомусь особливо,
Коли ти не знаєш, де і з ким можна відчувати життя вечорами,
Натомість ток-шоу з телика в теплій компанії з пивом
Ілюзій шмат вірно подають просто щоб здавалось, що добре все з нами.
І знову те саме. Те, про що соромно, страшно сказати,
Коли в тобі вимер вже інстинкт звичний - побазікати з кимось по душам.
Щоденники пишуть творчі створіння, така в них відплата,
Мовчанням є золото, яке сиплеться з кишень на танцполах недружніх.
Коли тобі кажуть: "прикрути музику", у гіршому випадку: "вимкни",
Коли один всюди, і хоча поруч ніби семимільярдна планета,
Коли ти не знаєш, де і з ким можна відчувати життя вечорами,
Коли в тобі вимер вже інстинкт звичний - побазікати з кимось по душам.
...і знову самотність...
13.07.2016
