Одностороннє знайомство між мною і вами
розвивається не найгірше.
Я знаю це листок, пелюстка, колос, шишка, стебло,
і що з вами діється в квітні, а що в грудні.
Хоча моя зацікавленість без взаємності,
я навмисне схиляюся до деяких з вас,
а до деяких з вас задираю голову.
У вас мої імена:
клен, лопух, переліска,
вереск, ялівець, омела, незабудка,
а ви мене не звете ніяк.
Ми разом подорожуємо.
Зрештою під час спільних подорожей
обмінюються зауваженнями хоча б про погоду,
або про станції, які швидко проминають.
Тем не забракло б, бо в нас багато спільного.
Та сама зірка тримає нас у межах досяжності.
Ми відкидаємо тіні на тих самих правах,
Намагаємося розуміти кожен у свій спосіб,
а те, чого не розуміємо, теж подібне.
Я поясню, як зможу, тільки запитуйте:
Що це таке дивитися очима,
чому б'ється моє серце
і чому моє тіло не має коріння.
Але як відповідати на не задані питання,
якщо на додачу будучи кимось
для вас я швидше ніхто.
Підлісок, ліс, луг і очерет -
все, що вам кажу, це монолог,
і ви його не чуєте.
Розмова з вами потрібна і неможлива.
нагальна в житті поспішливому
і відкладена на ніколи.
Wisława Szymborska MILCZENIE ROŚLIN
Jednostronna znajomość między mną a wami
rozwija się nie najgorzej.
Wiem co listek, co płatek, kłos, szyszka, łodyga,
i co się z wami dzieje w kwietniu, a co w grudniu.
Chociaż moja ciekawość jest bez wzajemności,
nad niektórymi schylam się specjalnie,
a ku niektórym z was zadzieram głowę.
Macie u mnie imiona:
klon, łopian, przylaszczka,
wrzos, jałowiec, jemioła, niezapominajka,
a ja u was żadnego.
Podróż nasza jest wspólna.
W czasie wspólnych podróży rozmawia się przecież,
wymienia się uwagi choćby o pogodzie,
albo o stacjach mijanych w rozpędzie.
Nie brakłoby tematów, bo łączy nas wiele.
Ta sama gwiazda trzyma nas w zasięgu.
Rzucamy cienie na tych samych prawach.
Próbujemy coś wiedzieć, każde na swój sposób,
a to, czego nie wiemy, to też podobieństwo.
Objaśnię jak potrafię, tylko zapytajcie:
co to takiego oglądać oczami,
po co serce mi bije
i czemu moje ciało nie zakorzenione.
Ale jak odpowiadać na niestawiane pytania,
jeśli w dodatku jest się kimś
tak bardzo dla was nikim.
Porośla, zagajniki, łąki i szuwary -
wszystko, co do was mówię, to monolog,
i nie wy go słuchacie.
Rozmowa z wami konieczna jest i niemożliwa.
Pilna w życiu pospiesznym
i odłożona na nigdy.
ID:
957067
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.08.2022 00:37:58
© дата внесення змiн: 21.08.2022 00:37:58
автор: Зоя Бідило
Вкажіть причину вашої скарги
|
