«Тепле повітря ночі
Сумно змішалося з вітром…»
(Міядзава Кендзі)
Темне
Наче пивниця пам’яті
Важке
Наче коронний край Вальдемара
Серце травневої ночі.
Досить імен. Досить слів. Досить жнив.
Назвіть мовчання апостолом
Полуденної віри катарів.
Моя доля – зелене яблуко –
Важке, наче Місяць оповні
Достигне напередодні
Судного Дня – дочекаємось.
Мерехтять ліхтарі
На вулиці молодих сажотрусів
Міста тирана Пандольфо –
Мармурового вовка Роман’ї
Рибного хлібного Ріміні.
Вітер з моря: вітер-подеста
Розбудив в моїх снах Невідоме.
На човні – на вітрильнику тіней
Крейда креслила знак – імено
Останнього писаря Вчора –
Казначея годин.
Німфо Вегоє!
Розкажи нам про блискавку. Розкажи.
На березі мертвого дерева,
На мосту життєлюбів ертусків
(Расенів, тирренів, Тіная дітей)
Я запитую: «Де?»
І правда, ми всі також питаємо "Де"? Де бродить серце травневої ночі, де зрілість долі, де вчора останнього писаря, де блискавки нарешті? І коли почнуть збуватися пророцтва німфи, і не тільки, яким ми так повірили? Будемо очікувати на ствердну відповідь...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий цікавий відгук і розуміння моїх творів!
Світ цікавий.... 
Радий, що в мене є такі читачі! 
