Перегорну сторінку знову,
Мого життя, моєї долі.
Не знаю правду ту сувору,
Та всі помилки на долоні.
Все видно, й помилки болючі,
Що роблять долю нерухому.
Мов ті шипи, товсті, колючі,
Мені одній, тобі одному.
На запитання відповім,
Бери мене за руку, та тікаймо.
Лише привіт палкий, своїм,
Близьким, батькам передаємо
Життя, що дарить посмішки і долю,
Що, лініями кольорів, дає свободу.
А ми пливемо далі вже с тобою,
Туди де є лише любов та врода.
Чарівних тих дітей,
Що бачать маму й тата зранку.
Закоханих усіх людей,
Що люблять рідний дім, вже змалку.
І змолоду вже розуміють цінність дружби, знову,
Я лише мрію і закінчую промову.
