За М. Смотрицьким
Єресіарх, як патріарх заблуди,
Ковтає слину ненависті антигуманністю пройняту,
В антитетиці духової війни
Плюндрує толеранції «філософії вічності».
У пекельнім вогні смертоносні отрути
Розіллються екзегезами солілоквію,
На манівці вже непримітні принципи filioque,
Стримано виглядаючи з-за рогу покути.
Чорно-біла весна стала виправданням
Власної кволості, гріхів ницьості,
Що закрили очі чеснотам у зародку,
Сповнивши тіло землі безоднею відчаю.
Чи знав, у що вірив, засліплений,
Коли йшов на змову з нечестивими?
Просяклий димом кадила єресі,
Отруївши минуле віків смертоносним чадом.
Змарнувавши крихкість спраглих душ,
Розтоптав, зневажив плач Матерів-Церков,
Вирвавши правдиву, справжню віру з рук,
Очищенню вогневі у братній крові віддану.
17.04.2022
