Сестри мої! Брати.
Брати на себе ярмо пройдешніх віків,
Для «Ніки» ніким неопалені канемо у воду каменем мудрості.
Гордості пращурів на диби поставимо коней,
Що своїм тупотінням, покоління здіймають,
Що пил у безкрайнім степу.
Стебуть нас, а ми регочімо.
Очі ночей матерям нашим плакати.
Плакати писати – «Вперед!».
Наперед знати й зітхати.
З хати та в Гуляй поле.
Доле моя молодая,
Голодаю за Вами
Шевченко Тарасе.
Траси шляхів
З пасовиська та в хлів.
Безрифмно й не рипну
Хвірткою губ.
Я забув, що значить бути наїженим.
Мати жило, а не хижину.
Бути диким, а необ’їждженим.
Та жагу до волі – айм сорі.
Джека Лондона того самого – Зову,
Я не забув.
Ми пам’ятаємо:
Маємо, що маємо.
Мамай нам на кобзі зіграй.
Край наш рідний
Хай буде не бідний.
Гідний для долі щасливої.
Всім нам миру,
Єднання та процвітання.
