Мабуть, твої губи пахнуть медом,
Та їх смак ніколи не скуштую.
Мабуть, твоє тіло пахне небом,
Але ж я ніколи не з'ясую.
А волосся має запах сонця,
Може, вітру чи морської хвилі?
Та ти будеш тільки незнайомцем,
Що думки мої краде щохвилі.
І у натовпі пройдеш ти мимо,
Заховавши серце в обладунки.
Знов і знов шукатимеш очима
Ту, що сни дарує, мов чаклунка.
Та ти будеш тільки незнайомцем,
Що лиш в снах приходить на хвилину.
Мабуть, в твоїм серці світить сонце,
Та ж туди ніколи не долину.
Можливо ваша ЛГ и запалила в серці сонце?! Відчувається закоханість ЛГ. 
