Часами хочеться забути
Днів буденних гніт,
Ласкаво повністю пірнути
В благодатний світ,
Де душонька моя спочила б
Сном од метушні,
Набравшись сили, освятила б
Все єство мені;
Де плавало б моє сердéнько
В морі ласк святих,
Плекало б дух мій, наче ненька
Діточок своїх.
І виросли б у мене крила
Добросердих літ,
Злетів би ввись я, вмить та мило
Пригорнув би світ
До неба, щастям оповите,
Світлістю висот,
Із чим земля злилася б, вмита
Ніжністю щедрот.
Євген Ковальчук, 09. 08. 2010
чудовий стан душі 
