Я вдивляюсь у темінь (переклад Наутілус Помпіліус)
Я вдивляюсь у темінь, бачу блиски вогню.
Десь далеко пожежа розкидає свій жар.
Бачу море вогню. Жах і той захолов.
Десь у цьому багатті ховається звір.
Я змагався із ним... стільки літ, стільки зим.
Я знайшов його знову, у цьому степу.
Чую вий не людський, бачу сльози в очах.
Значить це, що той звір, відчуває свій жах.
Я вдивлюсь у темінь, бачу очі-вогні,
В цьому мареві ночі ховається звір.
Він, я знаю, не спить, жар горить між долонь,
Все горить, все кипить і палає вогонь.
Знаю я як болить в того звіра кадик,
Він реве, він хрипить, із грудей рветься крик.
Я блукаю в пітьмі, всюди чується сміх,
Значить це, що тепер тому звіру кінець.
Не чекатиму ранку, щоб не бачити як він,
Після сну стане іншим — або я стану ним.
Не чекатиму ранку, не шукатиму сну,
Зійде нова зоря – і вона тепер твоя.
Світло тане вночі, мені час уже йти.
Я лечу й мені сумно у цьому степу.
Він уже міцно спить - біль сповзає зі скронь,
Ледь горить, ледь горить, загасає вогонь.
Коли ранок зійде і розтане зоря
Полетить сизим птахом за ліси і моря.
Коли ранок зійде і розтане зоря
Полетить сизим птахом за ліси і моря.
Як прокинувся ранок, заспокоїлась ніч,
Вщухла хижа гроза, впав тягар з його пліч.
Він іще міцно спав, під молитвами прощ
Вмер поранений звір і пішов з неба дощ.
Він іще міцно спав, коли ранок настав.
Він іще міцно спав, коли ранок настав.
Гарно! 
