Коли син наш родився - війни не було,
У мирному небі літали птахи
І сонечко гріло, воно не пекло,
Веселими були прийдешні всі дні.
Ми щасливі були,
Й наші плани зростали,
Та з приходом зими
Що чекати не знали...
На землю ступила проклята нога,
Війною пішов на нас ірод проклятий!
Якби ж тільки знали, що принесе нам зима,
Ми чимдуж що є сили від неї втікали!
Чоловіка з сім'ї забирають до війська,
Страх і сльози панують тепер у душі,
Думкам в голові стає дуже тісно,
Вирватись хочуть на волю вони!
Наш син, як й всі діти, хоче жити у мирі,
Не чути як страшно сирена гуде,
Хоче мати дитинство щасливе й веселе
І чекає як тато із фронту прийде...
Так давайте ж усі помолімося Богу,
Щоб він нас захистив, допоміг у біді!
Вірю, скоро зустрінемо ми перемогу,
А кати прокляті будуть в пеклі горіть!!!
Нехай віра і надія завжди буде в душі і серці! Наші діти і внуки будуть жити в мирній, радісній країні!
