Запала врання тиші пауза глибока,
Ще сонний над селом витає дух.
На камені сидів старий пастух,..
Яка ж ти, товтро, над усім висока.
Давно не чулось вранішньої тиші,
Шум клопотів на голову тиснув.
Із каменя піднявся дід, зітхнув,..
Прожитого словами не опишеш.
Рипіла паша на зубах корів,
Кінь фиркнув, гривою затріс,
Травинка безсоромно лоскотала ніс
І кінь від дотику її чи не здурів…
” і де Макар телят не пас…”
Текла часу ріка, кипіла,..
Землі туман торкався білий,
Торкався світу літній спас.
