Кигиче чайка над водою,
Чомусь схвильована вона.
І в море падає стрілою,
І дістає, либонь, до дна.
Що так пташину схвилювало,
Що відбулось в її житті?
Мабуть, того, що бракувало,
Хова надійно в німоті.
Хіба побачить хтось ті сльози,
Чи перейме її печаль?
Слабкими будуть ті прогнози,
Тут скрите все, як під вуаль.
Не плач, красуне легкокрила,
Життя і ваше теж важке.
Хоч свою тайну не розкрила,
Неспокій твій й мене пече.
Не розгадати птахів тайни,
Та ви так схожі на людей.
Одне - не видно ті сльозинки,
Хоч плач зривається з грудей...
Неймовірно гарний вірш, що проймає смутком. Життя братів наших менших не легке і в турботах. Тільки людина хоче все на блюдечку. Дуже сподобалось, Надійко.