Горів вогонь, яскравий , ще поки незгасимий
Він зачаровував всіх тих, хто споглядав
До нього так хотілось в темнім лісі пригорнутись
Усім деревам , що навколо вітер колихав
Те полум’я - мов би відчувши пильний погляд
Подумало як швидкоплинний час його життя
Як взяти те що заслуговую по праву
У дерев’яних друзів , що густо простягалися в даля
Я хочу бути там– єдиним цілим
Лиш щоб вони були – такі ж яскраві як і я
Своїм теплом , любові іскрами зігрію
Лиш зараз визначусь у кого найгустіше тут гілля
Спалив вогонь у мить - ту першу жертву
Віддало дерево за теплоту - своє життя
Вогонь собі сказав , ну що ж– не пощастило
Не вірний вибір був- йду дальше я
І так спалив вже половину лісу
Накрасувавшись до схочу - як міг
Хоч трохи стидно, за оці пустелі
За всю красу що мертва падала до ніг
Що ж то за напасть в голові моїй гарячій
Де ж віднайти то вічне що горить
Ні я не спинюсь бо помру без лісу
Я спалю все і сам пропаду в ту останню мить
Скажу я Вам - немає винних,злих чи дуже добрих
Мораль в тій «казці» не така й проста..
Добре є те що вибір робим- по своїй подобі
Погано те - що в нас вона не завжди від добра.
