Через місток іду в тумані,
Сивіють прірви береги.
Кохання присмаки прегарні,
Їх вузлик стримує тугий.
Чарують роси світанкові,
Сади приваблюють хрущів.
Тебе замріяно-казкову
Я в швидкоплинні днів зустрів.
Іще далеко до Покрови,
Життя вирує молоде,
Та тільки хвилі рівчакові
Прасують память де-не-де.
Зоря виблискує в намисті,
І поруч з нею безліч снів.
Шляхи не пройдені, тернисті
Свої здолати не зумів!
