Осінні зорі мов журба моя,
Такі холодні і такі далекі,
Але ж здається, що і я не я,
Літа летять у вирій, мов лелеки.
І бачу образ свій у дзеркалах,
Це я чи ні? Хочь плач, не розумію...
Лелеки в вирій на своїх крилах,
Несуть літа і я від сліз німію.
Робити що? І як їх повернуть?
Чому так швидко молодість минає?
Вуста шепочуть тихо: "Позабудь,
Людина в світі нічого не знає..."
Вогню сказати легше: "Не палай!"
Струмку сказати: "Не співай, не треба..."
Людині, як сказати: "Не кохай,
І не шукай собі ти шлях до неба..."
Осінні зорі мов журба моя,
Такі холодні і такі далекі,
Але ж здається що і я не я,
Літа летять у вирій, мов лелеки...
Чудовий вірш! 
