(З Дворським – жарт, а то все – правда)
Вже два роки маже промайнуло,
Як у школу Красного села
(Ми, мужчини й доі не забули!)
Вчителька новенька прибула.
Стан стрункий і ніжно-біле личко
(З українських прибула земель!)
Вже не дівчинка, а юна молодичка,
Але все ж гарненька, як модель.
На концерті вдвох прийшлось сидіти,
Павло Дворський пісню там співав,
Оксану запримітив, цілий вечір звав її і звав.
Кликав він Оксану в мрійні далі,
Куди йдуть кохання поїзди,
Голосом, що зітканий з печалі,
Все гукав: «Оксано, підожди!»
А Оксані зразу стало ясно,
Що з Палом її не по путі,
І вона вернулася у Красне,
В наші будні дуже не прості.
Вже підріс Дмитро, її синочок,
Ігор став директором БК,
Можна мати у сім’ї вже й дочку,
Але ж доля все-таки тяжка.
Хай бува картопля у мундирах,
Ні шматочка хліба на столі,
Ми ж бажаємо тепла, здоров’я, миру
Та кохання, злагоди в сім’ї.
І хоч нас Оксана покидає,
Від’їзджає у свій рідний край,
Та нехай красненців пам’ятає,
Ми запрошуємо: в гості приїзджай!
Приїзджай красива і багата,
Запроси диплома замочить,
Запроси у гості, в нову хату,
І нехай сто літ тобі щастить!
04.03.1998
ID:
887027
ТИП: Інше
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Вірші до свят
дата надходження: 26.08.2020 19:39:24
© дата внесення змiн: 26.08.2020 19:39:24
автор: САВИЧ
Вкажіть причину вашої скарги
|
