Мабуть не так багато я грішив,
Не всім в житті я перейшов дорогу.
Господь лишив продушину віршів.
За неї я безмежно вдячний Богу.
Тому ніхто до решти не дійняв.
Тому мене ніхто не міг спинити.
Вірші для мене постіль і броня,
Дасть Бог я в них по й смерті зможу жити.
Можливо внуки у моїх рядках
Те віднайдуть, чого в житті не бачать.
Пройдуть зі мною по моїх стежках,
Моїми слізьми про мій біль поплачуть.
За мене відішлють мої листи,
Що сили не набрався відіслати.
Пробачать тих, кого ще не простив,
Обнімуть тих, що я не зміг обняти.
