Повертайся додому, сине!
Ми тебе зачекалися, дочко.
Час нестерпно поволі плине,
Якщо довго немає дзвіночка.
Коли ти приїдеш, матусю?
За тобою сумуємо, тато!
Ч у ж и н и о с ь п о г о р л о
н а п' ю с я,
Т о д і і д о р і д н о ї х а т и.
Та невже вдома клопоту мало?
Будяками усе заросло.
Лихоліття велике настало.
У владу нікчем потягло.
Якихось два роки мине,
Не знайдеш країни і сліду.
С а м е ц е й с п о н у к а л о
м е н е
Н а й м и т о м с т а т и в с у с і д а.
Але ж гроші ті тяжко даються,
Висотують нерви і сили.
Сльозами гіркими проллються
На отче гніздо спорожніле.
Руйнуються сім'ї, в стосунках
Все менше і менше тепла.
З а т е я п л а ч у п о р а х у н к а х
І в л а с н о г о м а ю в у г л а.
Оце і погано, що суто
Достаток в людей на меті.
А земля наша, кров'ю здобута,
Роками в глухому куті.
Не зовсім покинута напризволяще,
Бо досі триває грабунок...
Т о м у з а к о р д о н о м п р а ц ю є т ь с я
к р а щ е,
І в ц ь о м у в б а ч а ю р я т у н о к.
Ой, помиляєшся, сину!
Неправильно думаєш, дочко.
Не там набирає Вкраїна
Силу ріки зі струмочка.
Пора відпочити, матусю!
Ти нам потрібен, тато!..
А в ж е ж, з а р о б л ю, п о в е р н у с я
С п о к о н в і ч н о с в о є
п і д і й м а т и.
гарно розкрили болючу тему заробітчан 
