Пройшли з тобою ми дорогу різну ось пролетіло вже 3 роки
І я не чую в голові емоції, ти відібрала їх після останніх зустрічей.
Авжеж я винен сам що не зробив тоді кроку вперед і зупинився...
І це не жарт, пройшло 3 роки можливо це для когось мало для когось ні.
Пробачення я не попрошу але вже так, а не інакше.
Я стільки часу думав про нас, коли були разом коли були щасливі,
Коли були у сварках не можливих, я так хотів усе розповісти що в мене
Коїться роками в голові, із букви Я хотів скати слово Ми.
І як абсурдно не звучали б мої слова ти знаєш?
Ти була права і не права водночас!
Я жити без тебе нормального не зміг я бачив тебе в парку
Можливо була тоді ти, а може й ні це все мої спогади нагадують про тебе
В моїй голові.
Ночами не спав в голові лише ти руки, тремтять навіть зараз коли пишу
І згадую всі ці моменти прожиті без тебе, але тепер ми по різні сторони,
Ти в місті де панує спокій та любов, можливо так мені здалося.
А я існую там де є можливості та гроші...
Я радий що у мене є минули і майбутнє із тобою
Хоча ти викреслила мене із свого життя.. Я вірю що прийде час
І ми згадаємо з тобою про все хороше і погане .
Хоча сказав би я так у минулому, а не тепер.
Якщо зустрінемось поглядом в майбутньому віч на віч,
Це буде диво але ні...
Якщо читаєш це пробач я так давно не говорив
Давно насправді не показував себе тепер ти чуєш,
Ці слова, у своїй в голові, я відновлю своє надійне слово.
І ще здивую я тебе не раз скажу вже ті слова.
Які лягатимуть, як треба.
Ти знаєш? Хто ми ? Ми ті кого слова забуті...
