З промінням сонця ожила роса,
Засяяла і звеселила ранок.
Невинна, неприхована сльоза
Нахлинула від захвату світанком.
В криштально-чистих крапельках роса
Красиво по краях листків осіла.
На краплях сяяли блакиттю небеса,
Дерева, трави й квіти в них зоріли;
У них відбилась світу простота:
Неначе він – одна велика крапля,
І сенс його – криштальна чистота,
Як настанова, заповіт нащадкам.
Щоб кожному хотілось, як вона,
Так сяяти святою чистотою,
Безгрішною, прозорою до дна,
І бути гідним Божої любові.
04.06.2014
