Тобі, напевне, дуже складно
Буває іноді зі мною.
І приводи, щоб ображатись,
З'являються самі собою.
І різкість й впертість, і завзятість,
Все відчуваєш ти до болю.
Але в душі ти завжди знаєш,
Як переймаюся тобою.
Вважати грубість - за відвертість,
А нетерпимість - за правдивість.
Кричати те, що справедливість,
Є важливіша ніж чутливість.
Так зручно бути запальною,
Щоб всі довкола лиш мовчали,
Не мали права ображатись,
Все розуміли й дослухались.
Так скалося, що схожа дуже,
На того, кого так кохаєш,
Тому, напевно, все так щиро,
І завжди ти мені прощаєш.
Опанувати себе вчуся,
Щоб кожну думку поважати,
Всіх тих, довкола я кручуся,
У митті кожній шанувати.
Що хочу в цих рядках сказати?
Що маю далі передати?
Те, що з всіх трибун всі діти кажуть,
Що без батьків старань, нічого лиш не важать.
Всі дані вихідні мого буття,
Всі цінності, якими міряю життя,
Всі вміння, що живуть усередині,
Все, чим пишаюсь, аж понині,
Все це, від той поваги і пошани,
Від споглядання праці й бездогани,
Тієї легкості і вміння все встигати,
Та того спокою, що все може здолати.
ID:
871964
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 14.04.2020 11:13:35
© дата внесення змiн: 14.04.2020 15:36:40
автор: Таня ШерепКо
Вкажіть причину вашої скарги
|
