Моя знайома любить дати,
Річниці, ювілеї, свята.
Дзвонити й вчасно всіх вітати,
Що памятає вас казати.
Чи вже потрібні етикету
Дзвінків постійний метроном?
Невже ознакою турботи
Є планування свят синдром?
Сльозливі речення прощання,
Коли збирається у відїзд,
І гарних слів вам на доріжку
В хвилини зборів у круїз.
Наступним ранком за візитом
Подяки звичний вже дзвінок,
І з першим вересня вітання
В мить, як летімо на урок.
З дипломом, з іспитом, з купівлей,
З закінченням чогось і враз,
З Різдвом чи Пасхою, чи Трійцей,
І щоб усе було гаразд.
Нагадувать кого і з чим
Ми мусимо вітать самі,
І, не дай Боже, позабути
Її саму в святкові дні.
Та все ж, не дивлячись на поспіх,
З яким вітає всіх і враз,
Вкладає всю свою турботу
В дзвінки, що ціним повсякчас.
