Жила собі малесенька країна,
Не скажеш, щоб цвіла, якось жила,
У бідності, в обмані, у руїнах,
А поруч замки з золота і скла …
І так воно б тривало безконечно,
Обман ховався за улесливість і страх,
Та тут якось нагрянув недоречно
Земель чужих небачений ще жах …
Бороти того ворога нещадно
Лиш можна разом, втеча не пройде,
Вони ж людей усіх вважали стадом,
Тепер кричать: народ, не пропаде!
Народ ж притих, замовк і хрипло дише,
У чім обман, де справжній інтерес?
Заліз у нори, заховався глибше,
Не зачепив за душу стрес …
А та заморська чудернацька згуба
Уже по вулицях господарем гуля,
Стоять порожні пограбовані споруди,
Лікарня де колись давно була …
Один єдиний залишався порятунок,
Що панна щось народу скаже із вікна,
Та панна випила ще місяць тому трунок,
Вона останньою Довірою була …
