Найживішому і найвеселішому
отцю Павлові (Кочкодану)
з любов’ю і вдячністю присвячується
(посмертно )
Сірими лапами хмари недомислення
попацали —
й спустили лице дня
в будень.
Ми будемо!
по мені видно —
я на висоті Собору Гавриїла
ми не в соборі царів
не в соборі законів — і
не піддаємося числам.
Земним — з земними ж суддями.
Радуйся, найполум’яніша любове!!
віснику вічного спасіння!..
В серці у тебе Ісус і Марія
і тож для всіх — Провидіння!..
Полум’яністю в серці своїм —
ти брат
мені рідний!!
Дивиться і от Бог на мене —
всьому світу погідний!..
Знову ж сірими лапками взаємно
(взаємно!)
з електронних хмар —
попацаються
і заженуть — лиця —
в будень.
Ми — будемо!!
В святі Собору Гавриїла
будемо!!
Сам Гавриїл! а я стану словом:
і Шлях до вічних енергій —
і — кому від цього приємно!..
08.04.2020,
свято, Собор Архангела Гавриїла
