( Правдива історія...Справді так у нас було позавчора.)
Цей новий день почався із сльозами,
Пролився дощ, неначе із відра.
Немов зима прощалася із нами,
Чи знов її це почалася гра?
Почули перекати грізні грому,
З дощем уперемішку сипав сніг.
Чи це зимі хотів грім збить оскому,
А, може, нас від чогось застеріг?
Між хмар майнула біла блискавиця,
Поклала так зимі оцій кінець.
Ну що ж, душа, не треба вже журиться.
Ось скрасив непогоду цей букет.
Раділи на моєму підвіконні,
Провісники чудової весни.
Черпаю з них весну я у долоні,
Це ти їх дарував, не полини...
Дякую, Танюша! Це було справді . Ми всі дивувалися, бо ніколи такого не бачили..А в обід виглянуло сонце після всього цього і світило до самого вечолра..