Прилетіла мала пташка,
Сіла край вікна.
Чи й тобі живеться важко?
Бачу - ти сумна.
Є що їсти, є що пити.
Бачиш - он зерно?
Хочеш сум свій розділити?
Скинь з душі ярмо.
Чи думки мої відчула -
Стрілись віч-на- віч.
І здалося, що зітхнула,
Та не в тому річ...
Чом закрались в мале серце
Біль оцей й журба?
Є одна моя із версій:
Що вона одна...
Читала учора , що займаються літературою здебільшого ті, хто не може ужитися із суспільством, кого це суспільство розчаровує. Від самотини плаче й пташина
Дуже гарно! Зворушливо, рядки торкають серце й душу... Хай всі мають друга в своєму житті...Тоді й волошки всміхатимуться,яснішатимуть в житі...Щоб легко дихалося і тепло було на душі!