Іскрилося сухе вино в бокалі,
Обгортки від цукерків шелестіли.
А в дев’яносто п’ятому кварталі
Щось там про нашу землю хихотіли.
Концерт у клубі? – то вже переспіле,
Там хор, ансамбль народний, три поети…
Скривилося обличчя ледь сп’яніле,
Смакуючи димок із сигарети.
І знову там, на сході, хтось загинув? –
Не брат, не сват, не кум і не знайомий.
О, просять, щоб копійку хтось підкинув? –
Та хворий безнадійний, нерухомий.
Пенсіонер з’явився на екрані.
Навіщо пенсія йому, старому?
Приїхав хтозна звідки, з глухомані.
А вже пора туди йому, «додому».
Не все одно, хто там, на постаменті?..
Яка різниця чи «язик» чи мова?..
Дешева б ковбаса в асортименті,
Навушники і музика драйвова.
БАЙДУЖІСТЬ виглядала манну з неба.
Ні з заходу вона та й не зі сходу.
В людській подобі, в одязі – амеба
Без імені, без племені, без роду.
Бог сотворив нас людьми на Свою подобу! Гріх перетворює нас у амеб... А почнімо з особистого покаяння перед Богом, і молитви про прозріння кожного, кого ми бачимо цією амебою!!!
