А їй здалося, що її хтось знову любить,
Що хтось так просто, просто взяв і полюбив,
Що хтось так просто серед інших не загубить,
Що хтось назавжди, а не просто пригубив.
А їй здалося, що вона комусь потрібна,
Щаслива глянула в безмежні небеса
І їй здалося, що всміхнулась зірка срібна,
Прошепотіла тихим голосом: краса...
Але насправді хмари темряву голублять,
Але насправді самота в душі щемить,
Це їй здалося, що її хтось знову любить,
Це все здалося їй, здалося лиш на мить...
***
