Він вважав себе справжнім поетом
Ходив гордовито, наласканий меценатом
Інших повчав, не набувши досвіду
Не вірив у Бога
Плював у колодязь
Хоча божий вогник блимав у ньому,
як світлячок при смерті, що його він
намагався умертвити геть,
аж доки…
Відомо, що час нам готує тортури
Кінцева зупинка – безвихідь і розпач
Бо якось побачив, що люди
проходили мимо, не зважаючи на
написане ним
Бо чекали усі Месію, який
принесе Слово,
принесе Правду,
а у відповідь чули брехню з вуст того,
хто вважав себе справжнім поетом
Він зрозумів нарешті, що не поет,
хто машинально римує рядки,
а той, вище кого
лише Бог
Тоді він заплакав і став на коліна