Ми випадково зустрiлися знов
Моя незабутня ти, перша любов,
Очі дивились твої як тоді
Коли ми були ще такі молоді.
Коли ми ходили разом у кіно
Ніби то вчора ,а так вже давно,
А після сеансу то ж танці були
І ми танцювали ,від щастя цвіли.
Та не судилось нам бути удвох
Дороги нам різні виділив Бог.
Роз'їхались ми ,шляхи розійшлись,
Надія була що зустріну колись.
Роки проминали, надія жила
І ось вже нарешті нас доля звела,
Тебе я відразу ,відразу впізнав,
Як же я довго цю зустріч чекав.
Звичайно змінилась,змінився і я
У тебе і в мене своя є сім'я,
Та пристрасно в очі твої я дивлюсь
Радію від щастя,від щастя сміюсь.
Поговорили і знов розійшлись,
Не буде того, що бажалось колись.
Відцвів ,облетів нашій юності цвіт.
А серце невірить,а серце болить.
Відцвів ,облетів нашій юності цвіт.
А серце невірить,а серце болить. Серцю не прикажеш, що йому робити, коли плакати, а коли душу звеселити... А вірш гарний!
якось людина, з якою в нас давно дороги розійшлись поставила мені запитання: а як би було, якби в нас були мобільні телефони на ту пору й Інтернет?
подивіться «нібито» - разом, «не вірить» - окремо