|
Узори, небо з хмаринок малювало,
з вітром у парі,це все проробляло.
Ведмедик,ось крокує в небі-
он,де дракон летить,прямо на мене.
А вітер,чарівник-є майстер в цьому ділі,
на небі малює,фігурки білі,білі.
Наче казки читаю,як дивлюся в небо,
їх всіх придумав я,немов так треба.
Ось вітер,вже знеміг,немає сили,
і всі хмаринки зникли,десь за вершини.
Та почорніло небо- стало темним,темно,
закінчилася казка,як старе кіно.
Ще злива дощова,змила усе,
а з капель барабанний дріб,що сили б'є.
Казкове небо,кудись пропало,
і хмаринок в небі,як небувало.
Та скоро,все повернется,як і було,
знову з хмаринок,казкових героїв,буде повно.
Тільки, щоб настрій був,веселий на душі,
тоді уява й радість,допоможуть побачити,це у синеві.
ID:
862442
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 24.01.2020 18:25:24
© дата внесення змiн: 24.01.2020 18:25:52
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
