Іще дна ніч пробігла недарма,
Бо на слідах її – чотири вірші.
Нехай лютує за вікном зима,
А мо’, вона ще розшукає й більше.
У них – про все: і про життя красу,
Й про боротьбу, й правдиве вільне слово,
І про тяжкий невимовлений сум,
Що дістає й мене, й народ мій знову.
Про долю України непросту,
Покраяну ворожим злом на шмаття,
На суд поставлену Великому Христу*
Й про те, які з Росією ми «браття».
Немає у історії дрібниць,
Бо в ній людські і долі, і недолі
Від предковічних півнімих гробниць
І до сьогоднішньої боротьби за волю.
Болять мені і жертви ці війни,
І з материнських сліз солоне море,
За волю ж їхні діти полягли!
Не може ж матір не вражати горе!
І хоч мені немало уже літ,
Перо своє я впевнено тримаю.
Люблю життя й цей божевільний світ
У неповторнім гомінкім розмаї.
19.01,2020.
Ганна Верес (Демиденко).